Алла Мельничук, засновниця театральної студії «Зміни», джокерка театру пригноблених, викладачка БДПУ
Коли я починала цю студію, мене запитували: навіщо майбутнім соціальним працівникам театр? Відповідь проста – і складна водночас. Не для того, щоб вони стали акторами. А для того, щоб вони навчилися дивитися на новину, документ чи пост у соцмережах і питати: а що тут насправді відбувається? Хто говорить? Кого не чути? І що з цим можна зробити?
У першій половині 2026 року театральна студія «Зміни» Бердянського державного педагогічного університету підбила підсумки – і цифри вийшли переконливими: 19 майстерень, 38 годин спільної роботи, 177 учасниць і учасників, 15 вистав у форматі онлайн. Студія працювала дистанційно, що дозволило долучитися студентам з різних міст і навіть країн – усім, хто зараз здобуває освіту в університеті.
Чому театр-газета?
Формат, який ми обрали, – театр-газета. Це один із напрямів театру пригноблених, який запропонував бразильський режисер Августо Боаль: перетворювати нетеатральні тексти – газетні статті, документи, пости в соцмережах, вірші, новини – на театральні постановки. Разом – актори і не актори, студенти й ті, хто просто побачив анонс і прийшов.
Чому саме цей формат для майбутніх соціальних працівників? Тому що їхня робота – це постійна робота з текстами, ситуаціями, конфліктами і людьми, які за ними стоять. Театр-газета вчить бачити те, що між рядками.
Що ми досліджували
Протягом семестру ми пройшли дванадцять технік Театру-газети і торкнулися тем, які не сходять з новинної стрічки і безпосередньо стосуються майбутньої роботи наших студентів.
Культура в часи війни. Поза політикою? – чи можливе мистецтво, яке не займає позицію, і чи потрібно воно.
Культура відміни та інститут репутації – де межа між відповідальністю і цькуванням, і хто її проводить.
Відповідальність в системі освіти – вчитель, адміністрація, батьки, держава: хто відповідає і за що.
Космос поза політикою? – чи існують сфери, де людство може домовлятися попри все.
Політика і спорт. Ефект ореолу – як спортивна слава переноситься на моральний авторитет і до чого це призводить.
Приватність даних і доступ до особистих даних в інтернеті – що ми даємо і що отримуємо, погоджуючись на cookie.
Довіра та комунікації в роботі громадських організацій – чому ГО втрачають довіру і як її відновлювати.
Зміни клімату. Чому погода змінюється – від наукових фактів до психологічного заперечення.
Рожевий податок. Чому жінки платять більше – структурна нерівність, яку важко побачити без спеціальної оптики.
Штучний інтелект в науці – авторство, плагіат і нові питання академічної доброчесності.
Безпека в транспорті. Евакуація з потягів вночі – тема, яка в умовах воєнного часу стала вкрай практичною.
«Сліпі зони»: те, чого ми не бачимо навколо – про когнітивні упередження і системні невидимості.
Кожна тема – це не лекція. Це вистава, яку студенти створювали самі.
Як це влаштовано
Кожна зустріч складалася з двох частин. Перша – робота з театральною майстерністю: вправи на дикцію, імпровізацію, роботу з тілом і голосом. Друга – робота з текстом: пошук новини, аналіз, репетиція вистави.
Для двох майстерень ми запросили джокерок зі спільноти практиків театру пригноблених. Аліна Бережна, джокерка форум-театру і співачка, та Деніза Глезіна, джокерка і режисерка, практикиня плейбек-театру, провели майстерні разом зі мною. Це дало учасникам досвід різних стилів роботи – і мені особисто дало можливість спостерігати процес очима колег.
Учасниці студії також самостійно провели презентацію формату Театру-газети для студентів факультету в рамках Всесвітнього дня соціальної роботи – на тему «Соціальна робота в фокусі». Окремо відбулась майстерня з практичного використання технік у роботі з дітьми та молоддю на тему «Соціальна допомога і корекційно-оздоровчі технології». Це вже не навчання – це практика, де вони самі стають ведучими.
Що кажуть самі учасники
Студенти говорили про театральні навички – але ще більше про інше. Про те, що стало легше говорити вголос. Що можна виглядати смішно і не боятися. Що дружня атмосфера – не бонус, а умова для справжньої роботи.
«Це був не просто творчий процес, а справжнє занурення у світ емоцій, самовираження та внутрішніх відкриттів», – написала одна з учасниць. «Я відчула, що мені стало легше говорити й висловлюватися впевненіше», – написала інша.
Але найціннішим для мене як викладачки стало інше: студенти почали інакше читати новини. Запитувати: а хто написав це? А чому саме так? А що залишилось поза кадром?
Інформаційна гігієна і критичне мислення – не предмети в розкладі. Але саме вони стали, мабуть, головним результатом нашої роботи.
Замість висновку
Майстерні студії «Зміни» стали частиною освітніх компонентів «Інноваційні моделі надання соціальних послуг» та освітньо-професійної програми «Поствоєнна соціально-психологічна реабілітація». Студенти_ки – учасники_ці студії скоро стануть випускниками_цями і підуть працювати з реальними людьми в реальних громадах. І якщо хоча б частина з них буде ставити правильні запитання та навчатиме цього інших – я вважатиму це великим успіхом.
Дякую кафедрі соціальної роботи та інклюзивної освіти БДПУ за підтримку в організації майстерень. І дякую кожній учасниці та кожному учаснику – за готовність виходити на сцену і залишатися в діалозі.