Про методику

Театр пригноблених

Це система вправ, ігор та технік заснована бразильським режисером Аугусто Боалем у 60-х роках 20 століття для створення можливостей для діалогу, критичної рефлексії та активного пошуку рішень в громаді.

Такий театр допомагає

Відкрити себе та людей довкола, краще зрозуміти та говорити про свої бажання та потреби

Аналізувати конфлікти та шукати стратегії ненасильницьких змін

Створити простір поваги до відмінностей задля формування культури Діалогу

Мета театру пригноблених олюднювати людство — Аугусто Боаль

Що таке театр пригноблених?

Був створений бразильским театральним візіонером та номінантом на Нобелівську премію Аугусто Боалем (1931-2009) Театр пригноблених - це форма популярної освіти в громаді, яка використовує театр як інструмент для соціальних змін. Первинно вона була розроблена завдяки революційній роботі Боаля із селянами та робітниками в Латинській Америці і зараз використовується в усьому світі для соціального та політичного активізму, трансформації конфліктів, розвитку громад, терапії та роботи із законодавством Вона також практикується на низовому рівні членами громад, активістами, освітянами, соціальними робітниками, культурними аніматорами тощо.

Книги Боаля перекладені на понад 35 мов і практика шириться від первинного центру театру пригноблених в Ріо-де- до центрів в США, Канаді, Британії, Індії, Німеччині, Австрії, Швеції, Голландії, Італії, Афганістану, Туреччини, Буркіна Фасо та багато інших. Надихаючись баченням Пауло Фрейре та його працею з освіти - Педагогіка пригноблених, ТП запрошує до критичного осмислення. Він радше про аналіз ніж про згоду, більше про ставлення запитань, ніж надання відповідей. Він також про активізм - запрошує "діяти" замість просто говорити. Глядачі та глядачки не є пасивними споглядач_ками, але активними акторами та акторками, які запрошуються на сцену для пошуку рішень, які вже є у їх досвіді.

Театр пригноблених включає такі техніки

Театр образів

Cерії фізичних прав та ігор, розроблені для показу важливої правди, думок та спостережень про суспільство, культуру, себе тощо. Використовуючи власне тіло та тіла інших як "глину", учасниці створюють "людські скульптури" - застиглі образи, які ілюструють їх досвід, почуття, ідеї, пригноблення та або мрії про майбутнє.

Коп в голові

"Поліцейський в голові" - це поняття, розроблене Аугусто Боалом, що стосується інтерналізованих голосів авторитетів, соціального тиску або невпевненості в собі, які можуть обмежувати наші думки і дії. Ці "копи" уособлюють вплив соціальних норм, негативних самооцінок та очікувань від авторитетних осіб, що призводять до самоцензури та підпорядкування. Театр пригноблених використовує такі техніки, як "Копи в голові" та "Веселка бажань", щоб допомогти людям ідентифікувати ці внутрішні сили та кинути їм виклик.

Форум-театр

ФОРУМ-ТЕАТР - Музика - це організація звуку в часі; пластичні мистецтва - організація кольорів і ліній у просторі; театр - організація людських дій у часі і просторі. Театр - це репрезентація, а не відтворення соціальної реальності. ФОРУМ-ТЕАТР представляє сценку або п'єсу, яка обов'язково має показувати ситуацію пригноблення, проти якої головний Герой або героїня повстає, але не знає, як боротися, і зазнає поразки. Глядачам-акторам/кам пропонується замінити цього Протагоніста/ку і розіграти на сцені, а не з глядацької зали - всі можливі рішення, ідеї, стратегії.

Веселка бажань

ВЕСЕЛКА БАЖАНЬ - Багато конкретних утисків провокують серйозні шкоду всередині нашої суб'єктивності та психічного життя. Під загальною назвою «Веселка бажань» об'єднано п'ятнадцять технік - складних, але не складних! - які допомагають нам театрально візуалізувати наші пригноблення і працювати з ними більш чітко: ніхто нічого не інтерпретує, але всі учасники/ці пропонують Протагоністу/ці дзеркало множинних поглядів інших.

Невидимий театр

Бути громадянином/кою означає не просто жити в суспільстві, а перетворювати його. Якщо я перетворюю глину на статую, я стаю скульптором/кою; якщо я перетворюю каміння на будинок, я стаю архітектором/кою; якщо я перетворюю наше суспільство на щось краще для всіх нас, я стаю громадянином/кою. Це пряме втручання в суспільство на конкретну тему, що становить загальний інтерес, щоб спровокувати дебати і прояснити проблему, яку необхідно вирішити. Він ніколи не повинен бути насильницьким, оскільки має на меті виявити насильство, яке існує в суспільстві, а не відтворювати його.

Законодавчий театр