Новий блог джокерки та очільниці ГО “Театр Змін” Яни Салахової про пошуки нового українського театру. Чи приживуться методи колективної творчості в “традиційному” театрі
Попри театральний бум, який відбувається в Україні під час великої війни, в професійних колах все частіше звучать розмови про проблеми репертуарного театру який (не)свідомо оминає тему війни та гострих соціальних питань в суспільстві, включно з темою культури насильства в самих театрах.
Як альтернативу часто згадують нову виставу “Робота з тінню” режисерки Тамари Трунової у Театрі на лівому березі (Київ), що була створена за допомогою методу devised theatre. Цей метод має багато спільного з практикою театру пригноблених. У чому саме?
Історія devised theatre ( часто перекладають як «вигаданий театр» або «театр колективного творення») — це шлях відмови від написаного тексту на користь живої творчості акторської групи.
Термін остаточно закріпився у Великій Британії на початку 80-х. Цей підхід став відповіддю на потребу в “авторському” театрі, де митці хотіли говорити про власні ідентичності, соціальні проблеми та експериментувати з формою.
Що єднає вигаданий театр і театр пригноблених?
- Відсутність готової п’єси: матеріал народжується в процесі репетицій через імпровізацію, обговорення та колективний досвід.
- Горизонтальність: роль режисера_ки обох методах часто трансформується у роль фасилітатора_ки (або джокера_ки в ТП). Учасники_ці мають великий вплив на зміст вистави.
Що єднає вигаданий театр і театр пригноблених?
- Акцент на фізичній дії: обидва методи активно використовують тіло, жести та візуальні образи як основну мову, віддаючи тексту другорядну роль.
- Соціальний контекст: обидва напрями часто звертаються до актуальних тем, які турбують конкретну групу людей тут і зараз.
У чому ж відмінність вигаданого театру від ТП?
- перший використовується для пошуку нової художньої мови, не обовязково орієнтуючись на соціальні зміни в суспільстві
- частіше це колективне співтворення професійних митців, рідше аматорів
- не будує діалог з глядацькою залою
Кожна форум-вистава – це театр колективного творення, але не кожна колективно створена вистава є форум-виставою.
Віримо, що в процесі пошуку нового українського театру, прийде час і для колаборацій театрів з практикою театру пригноблених для побудови діалогу з власною глядацькою залою.