Випускниці 4-ї школи театру пригноблених, вчителька мистецтва Юлія Ометюх зі Львова та Вікторія Хромова, засновниця та керівниця приватного освітнього центру з Житомира вважають, що так.
В рамках навчання на 4-й Школі театру пригноблених за менторської підтримки джокерки Наталії Тітійової вони провели майстерню з форум-театру для учениць та учеників 8-х, 9-х класів ліцею ім. Пулюя у Львові.
Тему “Бути почутим! Бути собою?!” вони обрали самостійно щоб створити простір, де підлітки можуть відкрито говорити про те, що їх непокоїть.
Основні проблеми, які діти піднімали під час майстерні:
Булінг, страх висловити свою думку та проявляти себе в колі однолітків через засудження, прояви несправедливості в різних ситуаціях (школа, вдома, позашкільний простір).
“Школа – це не лише про знання, а насамперед про досвід життя серед інших. Форум-театр працює саме з цим: з умінням чути, помічати себе й іншого, пробувати діяти, а не отримувати готові відповіді”, – каже Юлія Ометюх, яка цього року увійшла в топ-10 учителів України в рамках премії Global Teacher Prize Ukraine-2025 з проєктом впровадження методики форум-театру в освіту.
Засадничими для форум-театру є принципи ненасильства, рівності та цінності кожного досвіду. Чи реалістично впровадити їх в ієрархічній структурі школи без втрати сенсів?
Вікторія стверджує, що проведення майстерень в рамках позакласної діяльності дає можливість вільного спілкування без нав’язування авторитетів, на засадах взаємоповаги. “Якщо на заняттях присутні вчителі, вони виступають повноцінними учасниками процесу “на рівних”, без оцінок, без визначення правильних та неправильних відповідей/рішень/дій, без виокремлення чийогось досвіду як важливішого чи єдино правильного”.
Юлія також вважає, що форум-театр у школі має впроваджуватися не як «метод зверху», а як простір співтворення, варіативна складова інтегрованого курсу мистецтва, інтегровані майстерні, позакласні формати.
“Рівність у форум-театрі не про ролі, а про цінність голосу. Присутність учителя справді може впливати і це нормально визнавати. Але все вирішує позиція дорослого.Коли вчитель_ка не оцінює, не коментує «правильно/неправильно», не дає порад без запиту, діти дуже швидко розслабляються. Вони починають говорити чесно, бо відчувають безпеку. Це питання не методу, а внутрішньої готовності дорослого бути поруч, а не над”, – каже Юлія.
Як навчити дітей користуватися свободою вибору в стінах школи?
“Свобода вибору це – навичка, а не даність. Її неможливо пояснити словами, лише прожити. Форум-театр дає дітям можливість помилятися без покарання, пробувати різні рішення, бачити наслідки своїх дій і брати за них відповідальність. І, що важливо: діти дуже швидко дорослішають у цьому процесі. Коли їм справді довіряють, вони починають довіряти собі”, – Юлія Ометюх.
Що показав досвід спільної майстерні?
Юлія: “…діти готові до значно більшої свободи, ніж ми часто думаємо. Вони уважні, рефлексивні, емпатійні. Вони вміють чути одне одного якщо їм не заважають.
Вікторія: “… Найкращим моментом, напевно, для мене була остання рефлексія вже після показу, коли дівчата, які між собою мали неприязнь до цього, обидві зазначили, що побачили одна одну з іншого боку”.
Обидві нові джокерки театру пригноблених сповнені оптимізму та налаштовані на активну роботу:
- Юлія планує створити сталу групу з форум-театру в своєму ліцеї.
- Вікторія впроваджує практику форум-театру в рамках діяльності театральної студії на базі приватного освітнього центру та діяльності громадської організації в Житомирі. На її думку, участь підлітків у майстернях може стати запобіжним заходом проти насильства у майбутньому.
Безперечно, форум-театр дуже потрібен школі, однак є питання, на які ще потрібно знайти відповіді:
Чи позакласний формат найкращий для навчання дітей свободі вибору через форум-театр?
Чи готова система освіти інтегрувати метод, який є критичним до влади знань?
Чи багато вчителів вже зараз готові вчитися бути поруч з учнем/ученицею, а не над ними?
Дискусія триває. Долучайтеся до неї в наших соцмережах, або пишіть свої думки та пропозиції на нашу пошту.