У чому проблема?
Театр пригноблених набирає популярності в Україні, однак не всі його форми та методи ведуть до тих цілей, для яких вона задумувалася. Зокрема, деякі заходи проводяться без належної підготовки, і не всі джокери мають достатній досвід для якісної модерації.
Останнім часом у соціальних мережах та регіональних медіа Запоріжжя з’являються повідомлення про використання готових сценаріїв для форум-вистав, створених сторонніми особами (психологами, тренерами, фахівцями, які не навчалися методиці театру пригноблених), для швидкого проведення форум-театру. Метою таких дій, ймовірно, є бажання провести майстерню у дуже обмежений часовий період і «не витрачати час на створення сценарію».
Звичайно, зростання інтересу до методики є позитивним явищем, проте використання зовнішніх сценаріїв суперечить ключовим принципам форум-театру – ухоробрення учасників/ць, діалогічність, колективна творчість, проживання досвіду та трансформація – що базуються на зануреності самих учасників/ць у процес створення сценаріїв та постановок. У цій статті, яка розрахована на початківців і тих, хто тільки хоче познайомитись з методикою, я викладу свою позицію, чому така практика є неефективною та які наслідки виникають, коли процес спільного створення сценаріїв учасниками замінюється використанням готових текстів, написаних зовні, без врахування особистого досвіду людей.
Суть та принципи форум-театру
Підхід театру пригноблених, розроблений Аугусто Боалем, передбачає використання театру як інструменту соціальних змін. Боаль наголошував, що театр не повинен бути пасивною формою розваги чи терапії, а має залучати глядачів/ок (учасників/иць) до активного переосмислення своєї реальності.
Форум-театр є однією з ключових методик театру пригноблених, що дозволяє не лише проговорювати соціальні проблеми, а й шукати шляхи їхнього вирішення через безпосередню взаємодію акторів/ок та глядачів/ок. Методика зародилася у 1960-х роках у Бразилії в громадах, які стикалися з соціальною нерівністю, проте залишається актуальною в світі і сьогодні, адаптуючись до нових суспільних викликів.
Форум-театр є методом активного соціального діалогу, у межах якого учасники/ці створюють виставу про актуальну для них проблему. Глядачі/ки мають можливість втручатися у розвиток подій, пропонувати альтернативні рішення та експериментувати з варіантами виходу із конфліктних ситуацій. Такий формат забезпечує глибоке залучення до процесу аналізу проблеми та сприяє формуванню стратегії змін.
Форум-театр за дві години?
Однією з тенденцій, що спостерігається зараз, є організація форум-вистав за короткий проміжок часу. Наприклад, нещодавно мені трапився пост однієї із громадських організацій в соціальних мережах, де зазначається про створення та проведення форум-вистави всього за дві години,на вулиці прифронтового міста.
На мою думку, такий підхід ігнорує ключові етапи роботи: формування групи, проведення вправ та ігор для створення безпечного простору для учасників/ць, дослідження та аналіз проблем, тощо. За такий короткий проміжок часу можливе тільки проведення презентаційного майстер-класу, який завершується на етапі «скульптур».
Майстерня з форум-театру, особливо якщо метою є створення форум-вистави, потребує достатньо часу для осмислення піднятих питань, розвитку критичного мислення та налагодження взаємодії між людьми. Відсутність цих компонентів значно знижує ефективність методики. Звичайно, що форум-вистава створюється набагато швидше, ніж класична театральна вистава, але все одно на це треба більше часу.
Глибокий аналіз з обговоренням чи просто демонстрація поведінкових моделей?
Формат форум-показу передбачає не лише заміну акторів/ок глядачами/ками для програвання сцен, а й глибоке обговорення запропонованих на сцені стратегій. Важливо не просто демонструвати поведінкові моделі, а й критично їх аналізувати через спільну рефлексію та дискусію. Якщо ведучі не роблять обговорення стратегій, які запропонували глядачі/ки, аналізу, не працюють з аудиторією, то це виглядає як просто демонстрація різних поведінкових моделей.
Джокер/ка — це не просто ведучий/ча, це людина, яка сприяє взаємодії групи та допомагає осмислити досвід учасників під час підготовки та створенні вистави. Не дарма Аугусто Боаль казав, що «Джокер має бути Сократом» [1, с.220]. Його/її роль полягає у створенні безпечного простору для обговорень та аналізу того, що відбулося на сцені під час показу та форуму. Джокер/ка керує процесом таким чином, щоб сприяти розвитку критичного мислення людей, направляючи дискусії та допомагаючи розглянути різні перспективи, що сприяє процесу змін. Важливо, що він/вона не є авторитарним/ою, хоча має свої думки, і теж не є абстрактною людиною, він/вона весь час підтримує групу у процесі самостійного осмислення досвіду.
Як можна працювати з готовими текстами у форум-театрі? Приклад із Запоріжжя
Форум-театр передбачає створення сценаріїв самими учасниками/цями майстерні. Водночас існують випадки адаптації вже розроблених текстів. Наприклад, у практиці українських джокерів/ок був досвід використання сценарію Аугусто Боаля “На громадських лавках” (із книги «Ігри для акторів та неакторів»), який було переосмислено відповідно до реалій Запоріжжя. Спочатку цей сценарій розглядався сталою групою як репетиційна техніка, проте згодом учасники/ці адаптували його, наповнивши власним досвідом і специфічними контекстами. У результаті вистава отримала нове значення, ставши засобом дослідження проблем корупції в місцевої владі та продажу землі. Подібний підхід можливий лише за умови активної участі групи у процесі трансформації сценарію.
Лише через спільну творчість і глибоке проживання досвіду можна досягти реальних змін у суспільстві
Отже, форум-театр є не просто театральною технікою, а способом глибокого аналізу соціальних проблем і пошуку можливих шляхів їх вирішення. Використання готових сценаріїв, створених сторонніми особами, обмежує можливості учасників/ць майстерні осмислити власний досвід і включити його у форум-виставу. Методика театру пригноблених є ефективною лише за умови активної участі групи у створенні сценаріїв. Вона дає можливість відкрити себе та оточуючих, глибше розуміти свої бажання та потреби, вчить відкрито говорити про них. Вона сприяє аналізу конфліктів і пошуку шляхів ненасильницьких змін, дозволяючи учасникам знаходити конструктивні рішення. Цей підхід створює простір для поваги до розмаїття, формуючи культуру діалогу і взаєморозуміння.
Лише через спільну творчість і глибоке проживання досвіду можна досягти реальних змін у суспільстві. Важливо зберігати автентичність підходу, уникаючи формального використання методики без врахування її фундаментальних принципів.
Якщо Вам цікава та корисна інформація якою ми ділимося, підтримайте нашу діяльність.