В Ірпені відбулася унікальна форум-вистава «Війна – це так банально», яка ніби розгорнула перед глядачами теми болю, страху та спроб віднайти втрачену надію. Спершу сцени здавались хаотичними, німими, але в них можна було прочитати щось глибше. У цих історіях глядач іта глядачки пізнавали власні переживання – від жорстоких ярликів, якими таврують переселенців/-ок ще з 2014 року, до буденних спроб відновити життя серед нескінченного російського насильства, яке забирає життя щодня.
Мешканка Ірпеня Євгенія зізнається: «Ми заціпеніли і сиділи, а всі ці наші переживання, всі наші стреси і досвід, все це просто заціпило. Я вражена».
Ця вистава для багатьох стала не лише театральним дійством, але і засобом розрядки, коли невимовний досвід проживання війни знаходить форму, звучання і підтримку.
Організаторкою події стала режисерка та джокерка Аня На, яка разом з театральною групою «Про що мовчать сосни Ірпеня» реалізувала формат форум-театру. Основна ідея цього формату полягає в залученні глядачів та глядачок не лише до перегляду, а й до активної участі у творенні сюжету. Після вистави люди в залі обговорювали сценічні події, ділилися ідеями, як можна було б змінити сюжет, а потім виходили на сцену, щоб власними силами змінити фінал вистави.
Яна, громадська активістка, яка спробувала свої сили в акторській імпровізації, змогла змінити фінал вистави, перетворивши відчуття розпачу на надію.
«Коли тобі страшно, коли багато невизначеності, те, що ти робиш маленьку дію, але разом з іншими людьми реально допомагає триматися і насправді гуртуватися», – поділилася вона після виступу.
Цей процес приніс полегшення і для акторок. Акторка Христина зазначає: «Це можливість подумати і запропонувати іншим подумати. Для мене це така, як психологічна робота. Для мене – це можливість висловити свою думку, не боятися і я отримую задоволення, коли граю».
Захід пройшов у приміщенні громадської організації «БлагоДім» за підтримки ГО «Театр змін», де і відбувалися репетиції групи. Сама Аня На, ведуча театру пригноблених, відчуває справжнє натхнення від кожної такої зустрічі: «Для мене ця група омріяна і для мене це диво. Коли завершувалося літо, я думала, що ми мабуть і все. Але вже жовтень, і ми все ще продовжуємо і разом».
Ця форум-вистава стала символом об’єднання, надії та відродження серед болю й втрат.
Переглянути відео з події можна на YouTube-каналі організації.