Психологиня та джокерка з Запоріжжя Ганна Клименко ділиться досвідом роботи зі сталою групою та рефлексіями після форум-вистави «Для всіх, але не для себе»
Театр пригноблених – це не лише соціально-політична мистецька практика, а й потужний інструмент для дослідження міжособистісних стосунків та пошуку альтернативних рішень у складних життєвих ситуаціях. Особливо актуальною ця методика стає в умовах війни, коли людям потрібні нові способи взаємодії та підтримки.
Ми поговорили з Ганною Клименко, джокеркою, яка лише півроку тому завершила навчання у Школі театру пригноблених з Запоріжжя. Ганнаа поєднує психологічну освіту з практикою театру пригноблених, і ділиться своїми спостереженнями про особливості роботи зі сталою групою, виклики прифронтового життя та унікальну цінність форум-театру.
Від майстерні до сталої групи: пошук глибини
– Розкажи, як так сталося, що ти почала практику майже одразу після випуску з школи Театру пригноблених?
– Не певна, що це щось особливе. Майстерня, яку я робила в рамках навчання наджокерку, була з великою кількістю викликів, і після неї я була дуже-дуже втомленою. Але пройшов деякий час, я відновилась.
– Чому зупинилися саме на форматі роботи зі сталою групою?
З 2017 року у мене був невеликий організаційний досвід роботи в контексті майстерні форум-театру з підлітками та молоддю у сталій групі. І ті трансформаційні зміни, за якими я спостерігала, мене надихали і залишили в пам’яті відчуття впевненості, що методика форум-театру в поєднанні зі сталістю групи має свою позитивну динаміку.
– Коли я зрозуміла, що з підлітками наразі реалізувати свій задум сталої групи важко, а бажання і розуміння цінності залишалось, у мене виникла ідея сформувати сталу групу, але вже із більш зрілою аудиторією. Я обрала один із просторів у Запоріжжі і запропонувала їм свої послуги на волонтерській основі.
Якщо порівнювати майстерню і сталу групу – в обох форматах є свої переваги і недоліки.
Переваги майстерні:
- чіткий фокус уваги на короткострокову взаємодію з учасниками/цями з визначеними цілями
- чіткі рамки: терміни, визначений план, конкретна цільова аудиторія
- є замовник/ця, який бере на себе частину організаційних обов’язків
Недоліки майстерні:
- не завжди є час і можливість опрацювати більш глибинні теми
- не всі учасники/ці встигають розкритися і відчути себе частиною чогось особливого
- є ризик не вийти на форум-виставу
Переваги сталої групи:
Стала група – це про психоемоційну підтримку учасниками/цями одне одного та емоційне розвантаження в довготривалій перспективі. Це найцікавіша і найзначиміша частина. Це про спілкування, сміх, взаємопідтримку, розвиток емпатії, особисту включеність кожного/ї, спільне планування і розуміння цінності життєвого досвіду одна одної.
Дослідження тем відбувається поступово, можна потягнути час за рахунок різних вправ, поки кожна людина відчує себе частиною процесу. Після першої вистави в учасників/ць з’являється краще розуміння значущості і впливу методики, і вони готові працювати над більш складними, глибшими темами.
Психологія та джокерство: взаємодоповнення
– Ви психологиня за освітою. Це заважає чи допомагає бути джокеркою?
– В період навчання у школі театру пригноблених я думала, що це буде заважати. Але наразі я розумію, що той рівень емпатії, який я розвинула в собі за рахунок роботи психологинею, дає мені можливість краще розуміти, чого можуть хотіти учасниці, а також дозволяє уникати конфліктів між глядачами/ками в моменті проведення форуму.
Мій досвід і знання з психології дуже важливі саме в контексті сталої групи, особливо коли ми пропрацьовуємо тему на більш глибокомуглибшому рівні. Заняття в сталій групі забезпечують різні потреби:
- для когось це можливість просто бути в колі
- для когось це розвиток емоційного інтелекту
- для когось самореалізація
- для когось це професійний розвиток
В кожного щось своє, воно потребує уваги і відповідних вправ для їх задоволення.
Форум-вистава «Для всіх, але не для себе»: відкриття та трансформації
– Що змінилося для учасниць вашої групи після показу форум-вистави?
– На одній з нещодавніх зустрічей я піднімала це питання і питала, що змінилось після форуму в їх житті. Після показу, на якому були близькі і рідні учасниць, вони відчули визнання і велику значимість їхніх зусиль, які доклали для створення вистави.
Для деяких учасниць стало відкриттям особливої, глибшої значимості форум-театру та його впливу на глядачів/ок, що неможливо було побачити або відчути без показу і особистої присутності.
Тема, яку обрала група, досить поширена і вона відгукнулась кожній учасниці. Для кожної було цінним щось своє: хтось хотів побачити, як можна екологічно розмежовувати свої кордони, для когось цінним був пошук ресурсів для відновлення, для когось було цікаво, як відреагують на тему глядачі/ки.
– Назвіть найбільше відкриття в роботі з цією групою?
– Одна з учасниць дуже хотіла грати одну з ролей як антагоністка, але в процесі роботи створення образу, формування життєвої історії ролі у акторки виник внутрішній конфлікт. Вона настільки прониклась цією роллю, що розвинула емпатію так, що вже співчувала своїй негативній ролі героїні, в результаті було складніше її грати.
Реальність впливу: між очікуваннями та фактами
– Яким чином участь у таких заходах допомагає людям краще зрозуміти себе?
– Моя думка, що це спірне питання. Як на мене, для більшості людей – ніяк. Краще зрозуміти себе, свої емоції чи знайти вихід – для цього треба як мінімум хотіти цього. Для цього потрібне особливе налаштування себе і свого сприйняття.
Глядач/ка може йти на виставу як на театральний показ і мета – відпочити, переключитися. Але зовсім не шукати для себе якісь відповіді або саморозвиватися.
Після вивчення анкет на участь у форумі і відгуків після форуму маю таку думку, що тільки 10% глядачів приходили для того, щоб дійсно подосліджувати себе, повідчувати, щось перейняти. І дійсно були яскраві відгуки людей, які говорили: «я так вчиняла і я тепер буду намагатись вести себе по-іншому», але кількість таких людей мінімальна.
Форум-театр як інтервенція низької інтенсивності
– Що б ви хотіли підкреслити щодо унікальності форум-театру?
– Після останнього форуму я для себе підкреслила, що майстерня має більш трансформаційний вплив на людину, особливо це гарно видно у сталій групі. Форум має більш поверхневий вплив.
Працюючи як психологиня в когнітивно-поведінковій модальності, я вбачаю у форум-театрі інтервенції низької інтенсивності. Тобто, форум-вистава дає можливість пошуку рішень проблеми на поведінковому рівні, навіть без глибокого психологічного аналізу . І при цьому, такіі стратегії поведінки можуть створювати передумови для попередження загострення проблеми і виникнення наслідків. Форум-театр – це не терапія, але він має свій особливий вплив на тих людей, хто психологічно готовий до цього.
Вплив у форум-виставі полягає або у зміні сприйняття, або у використанні поведінкового експерименту, який пропонує глядач. І це ще раз підкреслює, який це потужний інструмент в контексті налагодження міжособистісних стосунків.
Плани та перспективи
– Які маєте подальші плани для розвитку як джокерка?
– Плани вже на стадії реалізації: продовжую вести сталу групу, плануємо наступний форум з цією ж виставою, до кінця червня плануємо провести 2 форуми. Вже готова поекспериментувати з різними цільовими групами саме з цією виставою: психологи в освіті, викладачі.
Продовжую працювати з молоддю, але в короткострокових проєктах. Незабаром маю інформаційну зустріч із соціальними працівниками, які працюють з молоддю, в контексті популяризації методики.
Якщо Ви бачите важливість навчальних програм та заходів, які підтримує наша організація, підтримайте нашу діяльність.