6-7 липня 2024 року в Києві відбулася майстерня з дослідження естетики пригноблених. Це перша спеціалізоване навчання спільноти практики театру пригноблених для підвищення кваліфікації досвідчених практикинь та випускників/-иць попередніх двох випусків Школи театру пригноблених. Джокеркою майстерні виступила Яна Салахова, голова ГО Театр змін та співзасновниця Школи. Фоторепортаж можна переглянути за цим посиланням.
“Майстерня стала для мене справжнім джерелом натхнення. Мене особливо захоплює методика форум-театру, адже вона поєднує рух і можливість задовольнити потребу в іграх, творчості та креативі. З початку повномасштабного вторгнення я постійно проводжу групи підтримки, тренінги з ненасильницького спілкування та діалогові зустрічі. Згодом я відчув вигорання, тому майстерня стала для мене ковтком свіжого повітря, можливістю навчитися новому та побути в колі однодумців-практик_инь”, – каже Степан Семенов, випускник першого набору Школи театру пригноблених.
Учасниці/ки працювали з текстом есе Аугусто Боаля, де він виклав основи бачення естетики пригноблених в роботі зі словом, образом та звуком. Учасники/-ці майстерні досліджували вправи з написання декларації ідентичності, поезії та текстів на тему яка хвилює або вразила за останні роки.
В рамках дослідження образу створювали інсталяції зі сміття, фотографували руки раніше незнайомих людей та досліджували їхні історії які стоять за цими фото, трансформували відомі символи та фрази, створювали власну мелодію через ритм та звуки. Завершальним етапом було об’єднання різних елементів естетики у вистави. Особливо цінним був формат лабораторії, коли через обговорення та осмислення діючі практики/-ині досліджували можливість застосовувати ці вправи у своїй роботі з конкретними групами та темами.
“Щоб закріпити отримані знання, я одразу ж вирішив застосувати їх на практиці. Для цього я обрав вправу “Людина зі сміття”, оскільки вона здалася мені найбільш підходящою для залучення кожного учасника зустрічі. Присутні відзначили, що вправа їм сподобалася, адже вона дозволила краще пізнати одне одного, згуртуватися, а також проявити креативність та співтворчість”, – зауважує Степан.