З 19 по 24 квітня в місті Гельзенкірхен (Німеччина) відбулася арт-резиденція “Іноземні відвідувачі” (Foreign visitors), щоби дослідити та проблематизувати тему пам’яті про злочини примусової праці українців під час Другої світової війни.
До резиденції долучилися представниці та представники Німеччини та України, які представляють сфери театру, перформансу, академічної історії.
Протягом 2,5 днів з учасни_цями арт-резиденції працювала Яна Салахова, джокерка та голова ГО “Театр змін”. Метою Яни було познайомити їх з форматом партисипативного театру та сформулювати актуальні запити через форум-виставу для побудови публічного діалогу з місцевою громадою Гельзенкірхена про цінність пам’яті про злочини, які відбулися більше 80 років тому.
Результатом резиденції стала форум-вистава, яка піднімає питання потреби в публічній меморіалізації та називання етнічного походження жертв злочинів, а також питання замовчування пам’яті в родинах через страх та нерозуміння як говорити про складні та болючі теми з дітьми.
“Мені особливо запам’яталося усвідомлення того, як слід говорити про історію з сучасної точки зору, як називати жертв, як повернути громадянам колишнього Радянського Союзу їхню ідентичність — наприклад, українцям” – говорить учасниця резиденції з Берліна, Сінтія Букхайм.
Моя родина має такий досвід і своїх загиблих, що не повернулися звідти. Було трепетно до цього торкнутися. Було важливо дати голос одній з найголовніших для мене жінок у житті – моїй бабусі Марії Тарасівні – поділилася своїми враженнями Дарія Іванова-Хололобова, учасниця резиденції.
Резиденція стала можливою завдяки Театральний фестиваль “Кіт Ґаватовича”, Театр “Склад 2’0”, Catch a cat / Theater residence, Vitsche Berlin за підтримки програми RHIZOM/RAZOM, Федерального міністерства закордонних справ Німеччини, Українського інституту та “Іншої освіти”.
Фото: Сінтія Букхайм