Зображення поста

«Труднощі балансу»: чому мій час не належить мені, а моїм близьким?

Чи знайома вам ситуація, коли у свій єдиний вихідний ти плануєш просто відпочити — і раптом виявляєш, що вже втретє комусь пояснюєш, чому не можеш? Мамі, сестрі, колежанці, сусідці… Кожна з них переконана у своїй правоті. Кожна тисне — через почуття провини, маніпуляції або апеляцію до «сімейних обов’язків».

Саме про це — форум-вистава «Труднощі балансу», яку днями показали у Запорізькій міській бібліотеці на Бородінському. Головна героїня Анжеліка хотіла лише почитати книгу. Але право на власний час виявилося найскладнішим правом, яке доводиться відстоювати.

Глядачі активно долучалися :виходили на сцену, замінювали героїню та пробували різні стратегії: спокійно й аргументовано тримати свої кордони, шукати компроміс, переносити прохання або перерозподіляти відповідальність. І кожна інтервенція відкривала нові питання:

Де межа між турботою про інших і турботою про себе? 

Чому відмова близькій людині досі відчувається як провина?

Більшість людей у залі впізнали цю ситуацію як власну. Постійне ігнорування своїх потреб веде до емоційного виснаження — і це не особиста слабкість, а наслідок культури, яка не вчить поважати особисті кордони.Форум-театр став простором, де можна не лише виявити  проблему, а й разом шукати вихід — безпечно, без осуду, через дію.

Виставу представила стала група з форум-театру «Я тебе чую». Джокеркою заходу була Лариса Головко, а роль головної героїні Анжеліки виконала волонтерка Марина Мартиненко.