Методика театру пригноблених, яку в Україні розвиває ГО «Театр змін», уже багато років допомагає тим, кого не чують або не хочуть чути, захищати свої права та гідність.
Її принцип — «Нічого для нас та про нас без нас»: представники та представниці різних соціальних груп мають бути залучені до розробки й ухвалення рішень та доступ до ресурсів, які безпосередньо на них впливають.
От як це працює на практиці:
Крок 1. Дослідження та формулювання проблеми.
На початку листопада 2025 року в рамках 4-ї Школи театру пригноблених в Луцьку ГО «Інклюзивні студії» у партнерстві з ГО «Театр змін» провели дводенну майстерню з форум-театру «Життя родин, де виховуються діти з інвалідністю». В майстерні взяли участь матері дітей та повнолітніх людей з інвалідністю – жительки місцевої громади.
Крок 2. Діалог навколо сформульованої проблеми
3-го листопада відбувся тестовий показ форум-вистави «Коли мене не буде поруч», створеної учасницями майстерні. В ній чотири мами шукають відповідь на болюче питання: що буде з їхніми дітьми, якщо вони залишаться без материнської підтримки?
На сцені – ситуації, де треба:
- пояснювати нагальну потребу догляду за дитиною з інвалідністю вдома
- створювати безпечні майданчики для прогулянок
- збирати стоси документів і заяв
- переконувати міську владу, що місту потрібні послуги підтриманого проживання та належне їх фінансування
До діалогу з глядацької зали долучилися студентки 3-го курсу кафедри спеціальної та інклюзивної освіти Волинського національного університету імені Лесі Українки — майбутні фахівчині з соціальної роботи.
Форум-вистава стала поштовхом для активної дискусії: глядачки виходили на сцену, пропонували свої рішення, «приміряли» різні дії та разом аналізували, що з цього реально втілити.
Крок 3. “Я не одна!” – форум-театр єднає людей зі спільним досвідом
Майстерня та вистава стали для матерів точкою проговорення того, що давно боліло, але не завжди мало форму. Через сцену, історії та спільне обговорення вони побачили, що проблема доступного й безпечного простору для дітей з інвалідністю — не особиста, а спільна.
Театр допоміг зібрати розрізнені переживання в чіткий запит: наші діти мають право на безпечне дитинство тут і зараз. У матерів з’явилося відчуття «ми разом».
Це стало підґрунтям для подальших активностей.
Крок 4. Форум-театр – це репетиція реальності та підготовка до прямої дії
Батьки об’єдналися та підготували колективне звернення щодо облаштування спортивно-ігрового майданчика на території Луцького навчально-реабілітаційного центру із 70-ма підписами.
29 грудня 2025 року під час засідання Ради безбар’єрності Луцької громади звернення було офіційно представлене членам Ради і тепер має бути розглянуто на рівні міста.